Гурт «Schmalgauzen»: хороші актори чи генії українського мистецтва?
Напевно вже всі чули пісню про собаку, на ім'я Джессіка, Лаванду та прикмету «Північ бачить місяць» по якій можна дізнатись, що йдеться про гурт Schmalgauzen. Той самий театрально-музичний ансамбль, що створювався як студентське завдання від майстерні Дмитра Богомазова шістьома хлопцями у стінах університету Карпенка-Карого.
«Вистава — це адекватна життю сутність. Якщо театр не буде рухатись разом із часом, буде опиратися змінам і не відповідатиме на виклики часу — він перестане бути живим, стане глядачам нецікавим» - говорить головний режисер театру імені Івана Франка Дмитро Богомазов.
Тоді чи можна припустити, що Schmalgauzen представляють нам новий, осучаснений вид театральної вистави? Світ вже бачив подібні поєднання театру та музики, але для української сцени це залишається чимось новеньким.
Так у 2013 році українців здивував жіночий гурт DakhDaughters. Вони виступали у жанрі фрік-кабаре і зараз також продовжують свою діяльність у цьому ж стилі. Порівнюючи гурти між собою, можна дійсно помітити певні схожості, наприклад зовнішній вигляд, який є не самим типовим для артистів. Точніше, це висвітлене обличчя або білий грим, що створює яскравий та виразний образ, який легше виділяється на сцені. Єдине, що для DakhDaughters, це єдиний і головний образ, в той час, як у Schmalgauzen він змінюється, залежно від самої вистави. Тобто хлопці кожного разу експериментують з ролями та не прив’язуються до чогось одного.
Окрім нетипового зовнішнього вигляду, дивує неприродна поведінка на сцені. Спостерігаючи за цим всім дійством, потроху починаєш усвідомлювати, що потрапив далеко не на концерт, а на справжнісіньку виставу. Перед нами з’являються справжні актори, які вміло відіграють свої ролі. І та неприродна поведінка на сцені, утворює неповторну атмосферу та неординарність обох гуртів.
Однак, що ж робить гурт Schmalgauzen, популярним та унікальним? В першу чергу, це їхня музика. Саме завдяки сенсу та змісту пісень, хлопцям вдається зачепити свою аудиторію. Кожен альбом, кожна композиція підв’язана до певного сюжету та історії, що вже створює подвійну зацікавленість у прослуховуванні. Окрім цього слухача захоплює не лише концепція, а й приховані подвійні сенси. Так, під час написання того чи іншого альбому, хлопці надихаються відомим нам письменниками, тому часто у своїх композиціях залишають певні символи.
Основну складову виступів Schmalgauzen займає театральна постанова, в якій гра та музика є провідними елементами. Створення справді цікавої вистави, лежить в руках режисера, роль якого займає учасник гурту Андрій Ширко. Завдяки плідній роботі, розробляється неповторний сюжет, в якому спілкування та репліки між героями плавно переплітаються з піснями. На таких деталях будується вистава, створюється атмосфера французького бару. яка по-справжньому захоплює подих. Сюди і низький вокал Владислава Михальчука, який своєю екстравагантністю на сцені виділяє гурт з поміж усіх інших та створює контраст поруч зі спокійним Михайлом Матюхіним.
До того ж Schmalgauzen неймовірно відкриті до своїх прихильників. Цієї осені вони вже встигли відвідати студентів Острозької та Києво-Могилянської Академії.
«Ми дуже любимо такі зустрічі. Насправді тому що ми любимо прямий контакт з нашою аудиторією, з нашим глядачем, поціновувачами творчості та просто людьми, які також вперше з нами знайомляться» - говорить Валентин Білоконь на зустрічі у Могилянці.
«Насправді нам цей формат дуже цікавий, тому що є багато питань, на які ми не відповідаємо. Я не скажу, що це від того, що немає якихось видань, журналістів, чи щось типу такого. Але просто ми не любимо продаватись, і тому ми не пишемо пресрелізи, ми не пишемо у видання візьміть у нас інтерв'ю. Ми не робимо багато якихось речей, тому що нам це не потрібно внутрішньо. Нам потрібне спілкування таке, як зараз є. Тобто ми разом з вами, разом з такими зустрічами, навчаємось бути на публіці, в першу чергу особистістю, який кожен з нас є, а не роллю чи якимось там образом і все таке інше» - говорить Андрій Ширко на зустрічі у Могилянці.
Зустрічі відбувалися у форматі живого спілкування, але окрім цього аудиторія мала можливість послухати виконання деяких композицій та побачити імпровізовану гру артистів. Хлопці розуміють, як важливо спілкуватись із сучасною молоддю, тому всіма силами намагаються популяризувати сучасне українське мистецтво, музику та творчість загалом.
Підсумовуючи, гурт Schmalgauzen дійсно можна вважати свіжим ковтком повітря для нинішньої української сцени. Вони швидко здобули визнання серед шанувальників не лише своєю музикою, а й дивовижною акторською майстерністю. Ці артисти відкривають нові горизонти та поєднують в собі той дух свободи та експерименту, який формує динаміку сучасного мистецтва. Тому без сумнівів, хлопці є яскравими представниками творчого потенціалу української музики, які залишать слід в історії нашої культури.
Катерина Бондарчук
