«РЕГІОНАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА УКРАЇНИ В РОЗБУДОВІ ТОЛЕРАНТНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ»
Війна поставила перед регіональними ЗМІ нові виклики та загрози. Більшість тем, які порушують у своїх медіа журналістів, стосується військових та воєнних подій. У зв'язку із цим медіа стали менше приділяти уваги темам уразливих груп населення та залученню їх до суспільного діалогу в громадах.
Які професійні наслідки спричинила війна для журналістів локальних медіа? Наскільки поширений доступ до рішень організацій місцевого самоврядування та наявний публічний діалог щодо уразливих груп населення у громадах? Як висвітлюються теми різних соціально уразливих груп, перелік, конфігурація та проблеми яких змінилися у ході війни? Які знання, потреби в інформації щодо толерантного висвітлення чутливих тем та уразливих груп потребує журналістське середовище в різних регіонах?
Відповіді на ці питання дає дослідження «Регіональна журналістика України у розбудові толерантного інформаційного простору», яке проводилося на замовлення ВОГО «Вінницький прес-клуб» у лютому-березні 2024 року. Проаналізували отримані дані соціологи ГО «Інститут соціальних досліджень та політичного аналізу».
Результати дослідження презентуються протягом 12–28 квітня 2024 року для регіональних журналістів у кожній області України. Для прифронтових областей такі презентації проводяться в онлайн-форматі.
Ідея проекту, в рамках якого здійснювалось дослідження, полягає у напрацюванні можливості на основі спільних проблем, потреб та викликів об'єднання журналістської спільноти регіональних українських медіа подальшого розбудови толерантного інформаційного простору.
Методом збору первинної інформації стало соціологічне опитування представників регіональної журналістики України у форматі он-лайн анкетування через google-форму.Отримано 591 анкету з 24 областей при варіативності у кількості респондентів з однієї області загалом від 20 до 30 осіб. Менше відповідей отримано лише від журналістів Херсонської (17) та Луганської (7) областей. Обсяг отриманих даних дозволяє зробити висновок щодо їхньої релевантності щодо сучасної української регіональної журналістики.
Для визначення регіональної специфіки відповіді журналістів в областях згрупованоза 4-ма регіонами:
центр (Київська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська області),
схід (Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Сумська, Харківська, Донецька, Луганська області),
південний захід (Хмельницька, Житомирська, Вінницька, Чернівецька, Тернопільська, Одеська, Миколаївська області),
північний захід (Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Закарпатська області).
Гендерний розподіл: 77% жінок та 23% чоловіків. Локальні ЗМІ у переважній більшості мають сьогодні жіноче обличчя.
Дві третини опитаних журналістів мають дуже значний професійний досвід – 10 і більше років (65%). Кожен сьомий (14%) – 6-9 років у професії, ще 7% – 4-5 років досвіду. Інші 15% належать до молодих спеціалістів – з досвідом роботи до 3-х років.
Три четверті опитаних журналістів (73%) заявили, що вони не змінили місце проживання після початку повномасштабної війни у лютому 2022 року та проживають там, де й раніше. У східних областях мешкають там, де раніше, лише 44% респондентів за 75-90% в інших регіонах.
Професійні наслідки війни для журналістів, виклики для української медіасфери та особисті проблеми
Журналісти відзначають різносторонні негативні професійні наслідки для своєї роботи, що проявилися після початку повномасштабної війни Росії проти України. У першу чергу, це збільшення навантаження (58%), зростання опасностей під час роботи (41%), закриття медіа (40%) та скорочення колективу (пішли до лав ЗСУ/ТрО/виїхали) – 37%. Умови воєнного стану країни змінили вимоги до підготовки журналістських матеріалів. Тому частина опитаних вказувала на недостатність знань та навичок для верифікації достовірності інформації (29%) та звуження вибору тем, про які є можливість писати (21%).
Абсолютна більшість респондентів (від 60% до 80%) назвали економічні та фінансові проблеми, брак фінансування (80%), поширення російської дезінформації, зростання популярності телеграм-каналів з маніпуляціями (60%) та фізичні опасности, загрози життю, здоров'ю, майну (57%).
Частина опитаних звертала увагу на погіршення комунікації з органами державної влади/місцевого самоврядування, цензуру зі сторони (42%) та звуження спектру тем, самоцензуру (34%).
Відповіді журналістів фіксують поширеність особистісних проблем у більшості працівників регіональних медіа. Кожні три з чотирьох респондентів вказують на психологічне виснаження, неможливість відпочити, постійний стрес (75%). Двом третинам із загальної кількості респондентів доводиться більше турбуватися про батьківщину, фінанси, майбутнє в цілому (65%). Майже половина у постійній тривозі про безпеку, свою та близьких (47%). Третині в цілому складно спланувати день і тримати його в рамках плану (34%).
Частота публікацій щодо вразливих груп населення, доступ до рішень органів місцевого самоврядування (ОМС) та публічність діалогу з владою
Формування толерантного інформаційного простору щодо соціально уразливих груп у значній мірі залежить від доступу до офіційної інформації, від налагодженого публічного діалогу з органами влади та від редакционної політики видань щодо інформування суспільства про життя цих груп. Журналістська спільнота оцінює доступ своїх ЗМІ до інформації, матеріалів та рішень органів місцевого самоврядування щодо доступності/інклюзії для вразливих груп людей помірно позитивно. Більшість підкреслює наявність частичного доступу (52%). Кожен п'ятий журналіст зазначив, що ЗМІ має повний доступ з цих питань до рішень влади (20%). Негативні оцінки доступності матеріалів та рішень ЗМС також присутні: кожен сьомий респондент вказавши на відсутність доступу (14%).
Публічний діалог у місцевих громадах за участю ЗМІ щодо прийняття рішень щодо послуг уразливим групам населення оцінень переважно негативно. Більшість стверджувала, що такий діалог існує лише щодо окремих рішень (45%). Наявність діалогу щодо всіх подібних рішень зафіксувала незначна частка опитаних (12%). Майже чверть представників регіональних медіа (23%) вважають, що діалог між владою та громадою за участю ЗМІ у них відсутній.
Суперечливу картину демонструє аналіз частоти публікацій щодо проблем суспільно вразливих груп населення. Було виділено дев'ять категорій: внутрішньо-переміщені особини (ВПЗ); ветерані/ветеранки війни; ветерані/ветеранки із інвалідністю; особини, які зазнали ґендерно зумовленого насильства чи нерівності; люди із інвалідністю; молодь; ЛГБТІК+; люди, що втратили житло чи здоров'я через війну; інші уразливі групи населення. Про сім із дев'яти виділених нами суспільно вразливих груп регіональні видання публікують матеріали досить рідко – менше одного разу на тиждень.
Виключенням з цього правила стало висвітлення двох груп – ветеранів/ветеранок війни та молоді. Тут більшість респондентів (39% та 36%) вибрала варіант «1-2 матеріали на тиждень».
З дев'яти виділених суспільно вразливих груп найрідше висвітлюються проблеми ЛГБТІК+ та ґендерної нерівності та насильства.
Навчання, знання, потреби в інформації щодо толерантного висвітлення чутливих тем уразливих груп
Частина регіональних журналістів проходили навчання щодо толерантного висвітлення інформації щодо різних уразливих груп. Проте варіативность проходження курсів з різних напрямів/тем досить широка.
2/3 опитаних журналістів не проходили навчання щодо висвітлення проблем ЛГБТІК+, молоді, людей, що втратили житло чи здоров'я через війну. Абсолютна більшість опитаних медійників не мали відповідного навчання щодо висвітлення проблем ветеранів/ветеранок з інвалідністю (57%), ветеранів війни (53%) та ВПО (50%).
Найвищим є запит регіональних журналістів на додаткову інформацію щодо двох груп – ветеранів/ветеранок з інвалідністю (75%) та ветеранів/ветеранок війни (73%). Інша група тем, де медійники потребують додаткової інформації, це проблеми людей, які втратили житло чи здоров'я через війну (63%), людей з інвалідністю (62%), ВПО (60%).
В інших сферах також є попит на додаткову інформацію. Половина опитаних мають запит на інформацію щодо питань гендерної нерівності та насильства (52%), молодіжної тематики (50%). Помітно нижчим є запит на інформацію з проблематики ЛГБТІК+. Відповіді медійників розділилися майже порівно: так – 40%, ні – 38% відповідно.
Гендерно чутлива політика у роботі редакцій та журналістів
Досліджувалося впровадження гендерно-чутливої політики у роботі редакцій та журналістів. Найкращий показник стосується позиції вживання фемінітивів. 90% опитаних журналістів підтвердили, що фемінітиви є нормою для колективу редакцій.
Третина опитаних журналістів (33%) зазначили, що ґендерна тематика в їх виданнях не висвітлюється. Чверть респондентів (25%) заявили, що у редакционному колективі політика гендерної чутливості не прийнято.
Дезінформація та потреба у факт-чекінгу та консультаціях
Журналістське середовище добре усвідомлює загрозу ворожої пропаганди. Третина опитаних журналістів (30%) відзначили широке вплив фейків та дезінформації у своїх громадах. Та найбільша частка журналістів (54%) вважають, що фейки та дезінформація в їх громадах мають помірний вплив. Лише 5% опитаних не надають йому жодної ваги.
Абсолютна більшість опитаних представників регіональних ЗМІ володіють критеріями визначення фейків та дезінформації. Загалом 3 з 4 журналістів вибрали точні критерії: від 73% до 76% вказали на «присутність проросійських потаємних меседжів», на «присутність відвертих пропагандистських тверджень та закликів, що становлять загрозу національній безпеці та суверенітету України» та « ви які немає можливості .
Водночас, 42% опитаних користуються також критерієм вигідності інформації для недоброчісних суб'єктів. А ще четвертина (25%) покладається на інтуїцію. Не можна сказати, що ці критерії хибні в принципі, адже в окремих ситуаціях вони можуть правильно спрацювати. Проте покладатися саме на них професійно ризиковано та неправильно. Тому в цьому напрямі навчання об'єктивно потрібне.
Абсолютна більшість регіональних журналістів відчувають потребу в навчанні інструментів перевірки інформації. Підтвердили це 78%.
Можливість проконсультуватися з експертом/експерткою чи ментором/менторкою з певних чутливих питань при створенні матеріалів про різні вразливі групи є далеко не у всіх журналістів. Найкраща ситуація з можливістю проконсультуватися з проблем ВПО – половина опитаних мають вихід на таких експертів (48%). Найменший рівень доступності у журналістів до експертів з проблем людей, що втратили житло чи здоров'я через війну (25%) та проблем ЛГБТІК+ (17%).
Підтримка ідеї створення Всеукраїнської коаліції регіональних медіа
Журналісти місцевих медіа у всіх регіонах країни в абсолютній більшості схвально віднеслися до ідеї створення Всеукраїнської коаліції регіональних медіа. Повну і безумовну підтримку цієї ідеї висловила третина опитаних (31%). І ще майже половину загалом підтримали, з умовою, якщо таке об'єднання буде працювати (48%). Отже, 4 із кожних 5 журналістів – за ідею. Опонентів створення коаліції небагато – лише 13% висловилися проти та 8% утрималися.
Рівень готовності журналістів особисто долучитися до Коаліції та стати членом/членкою організації менший, хоча в цілому баланс також позитивний. Майже половина опитаних (48%) підтвердили таку готовність. На момент опитування 39% журналістів не змогли визначитись з особистою участю у роботі Коаліції.
Журналістська спільнота переважно одностайно висловила своє бачення ролі майбутньої Коаліції. Більшість на перше місце поставила навчання, підвищення кваліфікації (74%). Близьку до цього підтримку набрали й інші напрямки діяльності: реалізація спільних проектів (71%), обмін досвідом (68%) та обмін інформацією (59%).
Повний звіт читайте тут: РЕГІОНАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА УКРАЇНИ У РОЗБУДОВІ ТОЛЕРАНТНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ (лютий-березень 2024 року)
Матеріали розроблені в рамках проекту «Розбудова толерантного інформаційного простору регіональними медіа», який реалізує ВОГО «Вінницький прес-клуб», за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, висловлені під час заходу чи в матеріалах, належать авторам і не обов'язково відображають погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів та Уряду Великої Британії.
