9 червня

СПІВЗАСНОВНИЦЯ STOPFAKE ОЛЬГА ЮРКОВА: «КУЛЬТИВУЙТЕ У СОБІ НАВИЧКУ ПЕРЕВІРЯТИ ІНФОРМАЦІЮ»

Понад 7000 фейків розпізнано та задокументовано спільнотою StopFake, яка допомагає українцям не потонути у вирі російської брехні. Група медійників, які ось уже 10 років і 3 місяці робить все, аби навчити українців розрізняти фейки, не стати жертвою російської пропаганди і не забувати критично мислити, коли емоції зашкалюють.

З початку повномасштабного вторгнення працювати стало дещо важче, бо збільшилась кількість фейків, у створення яких росія вкидає ще більші кошти, ніж раніше: вони не очікували такого спротиву від України, тому намагаються знищити нас не тільки на полі бою, але й в інформаційному просторі.

Про це сьогодні наша розмова зі співзасновницею спільноти StopFake Ольгою Юрковою. Говорили, чим відрізняються фейки часів АТО/ССО та повномасштабного вторгнення, наскільки стало важче (і чи стало) працювати з розвіюванням неправдивої інформації та як боротися з російською пропагандою.

- Ми запустили StopFake у березні 2014 року як відповідь на велику кількість фейків, які з’явились, насамперед від російських медіа. Це відбувалось на фоні окупації Криму: атмосфера розгубленості, відсутності адекватної реакції, повне нерозуміння, що буде далі і – вал фейків про Україну. Тому ми з колегами – учасниками одного з проєктів Могилянської школи журналістики - вирішили запустити сайт StopFake, де на основі журналістських методів спростовувати фейки. Він швидко став відомим, адже людям бракувало такої інформації. Наш проєкт від початку фокусувався на протидії російській пропаганді.

- Ольго, чим відрізняються фейки часів АТОССО і сьогодення?

- Велика база спростованих фейків, яку ми маємо, дозволяє нам аналізувати міфи, які росія намагається створити про Україну за їх допомогою. З 2014-го по 2022-й росія формувала образ України як держави-банкрута, держави, яка не відбулась, недодержави, яка розпадається на частини. Було багато фейків про те, що сусідні країни мають територіальні претензії до України: Польща хоче захопити Львів, Угорщина претендує на Закарпаття, Румунія хоче забрати Чернівці… Найбільш фейків було спрямовано на дискредитацію української армії: з одного боку, її показували слабкою, підрозділи якої тікають з позицій або переходять на бік росіян, з іншого – жорстокою, яка чинить військові злочини. Приклад – усім відома історія про нібито розіп’ятого хлопчика у Слов’янську. Атакували українські реформи, причому, чим успішніша реформа, тим більше було проти неї пропаганди: наприклад, реформа децентралізації, медична. Все це формувало у споживачів пропаганди переконання, що країна йде до катастрофи. І на жаль, деякі українські медіа і політики підхоплювали російську пропаганду. Переважно – ті, що було пов’язані з партією ОПЗЖ.

- Тобто, російська пропаганда працювала не тільки на росіянина, але й на українця…

- Так, до 2022 року росіян готували до того, щоб йти «визволяти братський народ» від фашистів, а по суті – щоб зняти бар’єр на вбивство невинних людей, переконували, що це – жахливі нацисти. А в Україні поширювались ці фейки з метою зменшити спротив. Окрема категорія фейків поширювалася за допомогою англомовних проросійських медіа, блогерів на Заході, щоб особливо «не втручався у локальний конфлікт, де сторони самі розберуться». Починаючи з 2022 року вся пропаганда сфокусувалась на одній меті: російській перемозі у війні. І тут риторика змінилась, побільшало вкидів, які впливають на моральний стан суспільства. Вони ґрунтуються на трьох сильних емоціях: страх, надія та розділення.

- Давайте детальніше опишемо ці емоції, щоб читачі могли ідентифікувати їх у себе...

- Отже, страх: будуть бомбити, сидітимемо без електрики, вимкнуть банкомати і треба терміново знімати гроші – постійно тримає людей у «підвішеному» психологічному стані, і як результат – постійний страх і тривога виснажують нервову систему.

Друге – приховані надії: помер путін, скоро всі домовляться і буде мир, Залужного звільнили, але скоро повернуть, успішний контрнаступ сприятиме швидкій перемозі – це речі, у які суспільство хотіло б вірити. Коли люди думають, що їхні бажання вже здійснилися і перемога ось-ось настане, то вони докладають менше зусиль, щоб досягти її. А коли завищені очікування не справджуються, це розчаровує людей і їм стає психологічно гірше, ніж було доти.

А третя емоція - розділення та ворожнеча між різними суспільними групами: наприклад, переселенці і приймаюча сторона, захід і схід України, військові і цивільні тощо. Приклади таких фейків: воюють тільки жителі заходу України, а схід тікає – або навпаки, на фронті чоловіки з села, а міських не чіпають, місцеві чоловіки воюють, а переселенці сидять по кав’ярнях. Так речі легко підхоплюються українцями, тому що така людська природа. Ми ділимо світ на своїх і чужих, бо у первісні часи це було важливо для виживання. Тому ми й досі легко піддаємося на спроби нас поділити. Щоб ослабити нашу здатність протистояти ворогу російські спецслужби моніторять український інформаційний простір, шукають слабкі місця і б’ють по них. Треба постійно пам’ятати, що головний наш ворог в росії, а не в Україні.

- А як створюються російські фейки? Є єдиний мозковий хаб чи це відбувається спонтанно?

- Створення фейків координується з єдиного центру. Спеціалісти ГРУ росії відстежують український інформаційний простір, щодня формують наративи і розсилають своїми мережами. Якщо ви звернете увагу, російські медіа, блогери, так звані воєнкори, які насправді є пропагандистами, ботоферми синхронно, в один і той самий час просувають однакові меседжі.

- Картинки та тексти згенеровані штучним інтелектом за своєю масовістю вже перестрибнули ботоферми. Як розпізнавати новини, створені ШІ?

- ШІ працює дуже швидко і створює ці фейки у таких масштабах, що жодна жива людина не встигає цього спростувати. Зараз ведуться розробки, щоб вже боротися з ШІ за допомогою іншого ШІ. Навіть у Фейсбуці з’явилась позначка біля постів «Створено за допомогою ШІ».

Коли люди поширюють картинки чи тексти, створені ШІ, це розмиває межі правди і неправди. Думаю, ви могли бачити багато «зрадницьких» дописів у соцмережах. Якщо вчитатися, то відчуваєш, що написані кострубато і «не людською мовою». Але багато людей не вчитуються і ведуться на це. Пам’ятаєте, взимку гуляла мережами картинка, як солдати стоять у снігу на колінах і моляться за Авдіївку? Якщо розібрати це фото, то видно, що у дівчини-військової 6 пальців і гарна зачіска – розпущене ідеально чисте волосся, яке навряд чи може бути на нулі, вони моляться до хреста, на якому балерина, форма не українська. Кілька місяців тому, саме після чергового обстрілу мирних будинків, з’явилось фото з кішкою і кошеням: там ще кицька кричить наче людина. І хоча насправді картинка з кішкою, мало того що створена ШІ, так ще й поширювалось в контексті конфлікту у Газі, бо там навіть жовтий пісок і залишки будівель - як в пустелі, люди це сприйняли як справжню історію в Україні, бо це дуже емоційно. У нас емоції включається швидше, ніж критичне мислення, тому треба на секунду зупинитися і вчитатися: стоп, це може бути фейк. З режиму емоційного реагування перейти в режим аналізу. Для перевірки інформації часто достатньо кількох секунд: просто уважно прочитати повідомлення або пошукати в гуглі, чи писали про це серйозні медіа чи інші надійні джерела.

- Чи залежить вразливість до фейків від віку?

- ГО Детектор медіа проводив дослідження індексу медіаграмотності, яке показало, що немає залежності між освітою і стійкістю до фейків, але є певна залежність між матеріальним станом і вразливістю. Тобто найлегша «здобич» для російської ІПСО, це російськомовна людина старшого віку з низьким рівнем доходів, яка проживає на прифронтових територіях і є вірянином УПЦ колишнього московського патріархату. Зрозуміло, що усі ці речі пов’язані між собою. Адже на таких людей російська пропаганда значно більше впливала і вони мають менше сил, щоб протидіяти їй.

- Чи стали люди більш критичніше ставитися до фейків за останні два роки? Які інструменти допомогли їм в цьому?

- Повномасштабне вторгнення повпливало: українці не вірять російським джерелам інформації, заборона російських соцмереж і телеканалів теж вплинули. Але досі є певна небезпека, бо інколи фейки запускаються не через джерела, які чітко ідентифікують себе як російські або проросійські. Це можуть бути блогери у вишиванках, але по факту просувати ті самі російські меседжі. Наприклад, мережа так званих українських адвокатів, які розказують, як уникнути мобілізації. По суті, вони хочуть підірвати нашу обороноздатність.

Наша організація не єдина (хоча і перша в Україні), хто займається фактчекінгом та медіаграмотністю. З 2016 року почало з’являтися багато інших організацій, відколи це стало світовим трендом. Вони фокусуються на різних видах фейків: побутові, економічні, політичні тощо. З початком вторгнення більшість сфокусувалися на протидії російській пропаганді. Дуже вдалим вважаю пілотний проєкт розробки шкільних уроків «Вивчай і розрізняй: інфомедійна грамотність», який з 2016 року організовував IREX спільно з Міністерством освіти України для впровадження у шкільні програми. Є 1500 шкіл в Україні, де в старших класах викладають елементи медіаграмотності. IREX робив тестування, яке показало покращення медіаграмотності у школярів, які брали участь у проєкті. Сподіваюсь з часом на впровадження у всіх школах України. Ще є куди розвиватись.

Наприкінці розмови Ольга Юркова зауважила, що російська пропаганда не завжди приходить з російських джерел. Будь-яке джерело може поширити фейк, тому треба культивувати у собі навичку перевіряти, хто перший створив чи поширив цю інформацію, чи можна довіряти цьому джерелу, критичніше ставитися до надто емоційних дописів і коментарів у соцмережах, пам’ятаючи, що часто вони стрворються штучними акаунтами – ботами. Коли ми бачимо якусь інформацію і хочемо її поширити, варто перед цим перевірити її і поставити собі питання, як вона вплинула на нас і як вплине на наших друзів і підписників, чи вона допоможе нашій перемозі чи ні.