Україна — одна з найбагатших на мінеральні ресурси країн Європи. За даними журналу «Мінеральні ресурси України», на її території розташовано понад 20 тисяч родовищ, а загальна вартість корисних копалин, за оцінкою «Forbes», сягає ,8 трлн. Та попри стратегічне значення надр для економіки, питання екології все гучніше звучить у публічному просторі — зокрема, у медіа.
Загальний обсяг мінеральних ресурсів України оцінюється в 111 млрд тон – зазначає «Forbes». Сучасне використання природних ресурсів часто призводить до серйозних екологічних проблем. Однією з головних загроз є видобуток корисних копалин, особливо відкритим способом. У результаті таких робіт на місці родючих ґрунтів з’являються кар’єри та відвали гірських порід. Це не тільки змінює вигляд території, а й призводить до зсувів, просідання землі, а також руйнування будівель і доріг.
Про що пишуть медіа стосовно видобутку мінеральних ресурсів України?
Останні роки журналісти все активніше аналізують зв’язок між видобутком корисних копалин та екологічними наслідками. Теми коливаються від геополітики до локальних екокатастроф.
Видобуток як стратегічний ресурс для Заходу
Українські мінерали стали предметом інтересу США та ЄС. «Forbes Україна», посилаючись на «The Economist» і «Financial Times», показує, як Захід намагається диверсифікувати постачання критично важливих ресурсів (літій, титан, графіт) — і бачить у цьому шанс для України. Статті підкреслюють: доступ до надр — це не лише бізнес, а й частина геополітичної стратегії.
Плани та угоди — на папері, інвестори в очікуванні
Медіа, зокрема «УНІАН», акцентують на складності втілення міжнародних проєктів. Наприклад, хоч перемовини щодо видобутку літію між Україною та США ведуться, до реального запуску видобутку прогнозують щонайменше ще 4–5 років через складні дозвільні процедури та необхідність інвестицій.
Ще один приклад «Forbes» — інтерв’ю з Андрієм Бродським, CEO компанії «Velta», яка спеціалізується на титанових проєктах. Компанія має амбітний план: побудувати «титановий міст» між Україною та США, налагодивши ланцюг постачання титану для аерокосмічної та оборонної промисловості. Це один з прикладів, як українські компанії намагаються перетворити надра на конкурентну перевагу у світовій економіці.
Локальні історії: літій, торф і конфлікти громад
«Суспільне | Кропивницький» у репортажі з Кіровоградщини де знаходяться одні з найбільших в Європі покладів літію, фіксує думки місцевих активісті, які підкреслюють як великі можливості, так і ризики для довкілля та громад, з якими пов’язаний можливий початок масштабного видобутку. Інша історія — торфовище Макове болото на Поліссі. «Українська правда» показує, як дозвіл на видобуток у природоохоронній зоні суперечить екологічним зобов’язанням України перед ЄС, тобто те як держава нехтує природоохоронним статусом заради економічної вигоди. Також піднімається тема неузгодженості дій між центральною та місцевою владою.
Розслідування й викриття
Журналісти «Bihus.Info», «Схем» та «Наших грошей» регулярно розкривають порушення: незаконний видобуток бурштину, тіньові схеми з ліцензіями, відсутність екологічних експертиз. Це формує розуміння того, що екологічна шкода часто спричинена не лише технологіями, а й корупцією та безвідповідальністю.
Ресурси і ціна природи: що маємо на практиці
Окремі приклади — як у Криворізькому залізорудному басейні — наочно демонструють масштаб шкоди: деформація понад 4 000 гектарів землі, обвали, просідання. Кар’єри й терикони лишають по собі токсичні ґрунти, а використання хімікатів — отруєні води. Ці проблеми потребують не лише журналістської уваги, а й системних рішень.
Висновок
Медіа — важливий інструмент екологічного контролю в темі видобутку корисних копалин. Вони не лише інформують, а й викривають, аналізують і пояснюють. Саме завдяки їхній роботі з’являється суспільний діалог про ціну, яку ми платимо за користування надрами. Разом з тим, видобуток ресурсів має високу екологічну ціну. Знищення ґрунтів, вирубка лісів, руйнування екосистем, утворення токсичних відвалів — усе це супроводжує гірничу діяльність.
Автор: Анна Сушинська