У сучасній журналістиці вже недостатньо просто вміти писати текст або ставити запитання в інтерв’ю, тому що медіа давно живуть у багатоформатному середовищі. Одна й та сама історія повинна існувати як ідея, як текст, як відеоматеріал, як аудіофрагмент, як короткий ролик для соцмереж. Саме тому на моїх заняттях зі студентами ДонНУ імені Василя Стуса ми послідовно проходимо всі етапи продакшну — від народження ідеї до її практичної реалізації, від першого обговорення теми до готового продукту, який можна показати глядачу.
Для мене принципово важливо, щоб студенти не залишалися в межах абстрактної теорії, адже продакшн — це дисципліна, яку я читаю, вчить втілювати наміри у зміст і результат. Ми говоримо про те, як народжується ідея, як побачити в ній суспільну вагу, як обрати героя, як вибудувати композицію розмови, як підготуватися до зйомки, як працювати з камерою, звуком, світлом, темпом і монтажною структурою.
Саме на цьому етапі в нас багато практики, живої роботи, моделювання реальних ситуацій, аналізу сильних і слабких кейсів, підготовки запитань, розроблення сценарного плану, записів відео, роботи з кадром і подальшого обговорення кожного епізоду, щоб студент бачив не лише результат, а й механіку його народження.
Особливо цінним для мене є те, що наші студентські завдання завжди закріплюються практичними роботами. Коли ми записували інтерв’ю із заступником міського голови Владиславом Скальським, з дизайнеркою та художницею Світланою Сулимою, з відомим істориком Олександром Федоришиним, студенти отримували професійний досвід та цілісний ланцюжок роботи над кожним проєктом.
Коли студенти працюють над інтерв’ю, вони вчаться відчувати співрозмовника, розуміти його мову, бачити паузи, акценти, емоційні відтінки, а головне — зберігати професійну етику, адже якісний медіапродакшн неможливий без поваги до героя, до аудиторії і до самої професії.
Окремою частиною нашої роботи є освоєння нових технологій, зокрема інструментів штучного інтелекту, які дедалі активніше входять у сучасний медіапроцес.
Я не розглядаю AI як заміну журналісту, продюсеру чи автору, навпаки — як інструмент, який може підсилити мислення, пришвидшити окремі етапи роботи, допомогти зі структурою, з візуалізацією, з аналізом контенту або з технічними елементами виробництва.
Мені важливо, щоб студенти бачили продакшн як цілісну систему, де кожен крок має значення. Саме так формується професійне мислення, коли здобувач вже не просто виконує завдання, а розуміє, як працює медіапродукт у повному циклі, як він народжується, змінюється, вичищається, збирається в остаточну форму і виходить до аудиторії. І, мабуть, найцінніше в цій роботі —бачити роботи наших студентів.
Саме так я бачу свою викладацьку місію в ДонНУ імені Василя Стуса: навчити діяти, включити в процес, сформувати професійну культуру, в якій студент відчуває, що він уже сьогодні наближається до реальної журналістики, до реального продакшну, до реальної відповідальності за слово. І якщо після курсу в нього залишається не лише бали, а навичка мислити, ставити точні запитання, будувати історію, працювати в команді й бачити за кожним матеріалом людину, тоді я вважаю, що ми рухаємося правильно.
Анна Станіславенко
Старша викладачка ДонНУ ім. В. Стуса