Максимальний результат, мінімум впевненості: Україна у відборі на ЧС-2026
Збірна України зіграла вкрай важливі матчі до відбору на ЧС-2026 - обіграли прямих конкурентів за другу сходинку Ісландію (5:3) та здолали непоступливих азербайджанців (2:1). Відтак головна команда країни виконала завдання цієї міжнародної паузи на максимум. А керманич збірної Сергій Ребров закріпив за собою місце, як мінімум до кінця відбіркового циклу.
Фортуна посміхнулась Реброву в Ісландії
Втім, питання до гри команди Реброва залишаються. І тут варто почати з гри у Рейк’явіку. По складу - дуже відчувалося повернення Маліновського та Миколенка, які і створили перший гол. А от рішення Реброва поставити Судакова лівим вінгером - трішки здивувало, все ж в центрі Георгій відчуває себе краще. Відверто погано увійшов у гру Шапаренко - низка непотрібних обрізок і погане просування м’яча вперед. В цьому контексті варто згадати і про Коноплю, який, м’яко кажучи, не дивує в Шахтарі, і відповідно в збірній.
Але, попри те, що Україна йшла на перерву переважаючи суперника з рахунком 3:1, впевненості, як такої не було. Всі наші голи прийшли через індивідуальні якості гравців, або ж помилки суперників. Це підтвердилось і у другому таймі, коли ісландці зрівняли рахунок. Здавалось, все йде до нічиї або навіть поразки, але два вистріли опорників - Калюжного та Очеретька врятували матч. Після гри скалось враження, що збірній України нарешті посміхнулась фортуна, яка залишила шанси на ЧС.
Чи відчувалась в цій грі рука тренера - сказати важко. Відкритим залишаються і питання - чи вийшов би Маліновський у старті, якби не травма Ярмолюка. І чи зміг би виконати такий обсяг роботи на фланзі Судаков, якби не його травма і вихід Волошина.
Також варто зазначити, що ісландці статистично переграли підпопічних Реброва по модному нині показнику очікуваних голів (xG).
Україна здолала Азербайджан на нервах
Гра з Азербайджаном, який несподівано виявився для нас неприємним суперником, була не менш важливою, ніж з ісландцями. Без перемоги у цьому матчі, звитяга над ісландцями була б не така вирішальна, враховуючи що “вікінги” ще й розкатали нічию з французами в паралельному матчі (2:2).
Стартовий склад, певно, був очікуваним. Волошин після вдалого виходу і травми Судакова забезпечив місце у старті, Довбик замінив цього разу в основі Ваната. Ну, і Яромлюк, гравець АПЛ в старті, думаю, для нас це буде вже звичною справою. Загалом почали гру добре, було видно перевагу нашої збірної, зокрема через велику кількість ударів. Втім, реалізувати потенціал повінстю не вдалось, лише один гол зі стандарту, на який суперник відповів взяттям воріт у роздягальню. Враховуючи, що в паралельному матчі ісландці в режимі онлайн вигравали у французів, нерви наших вболівальників знову опинились під великим тиском.
В другому таймі на поміч знову прийшов досвідчений Маліновський, який до асиста оформив гол, та вивів Україну вперед. Однак матч впевнено, без валідолу до кінця довести не вдалось. Здається, наші гравці вже на підсвідомому рівні після здобуття переваги відходять назад. Так сталось і у цьому матчі, на деякий час азербайджанці почали вести гру, комбінувати. Натомість Ребров вирішив зіграти надійно, випустивши двох гравців захисного плану - Калюжного та Бондаря. Так, результат стоїть перш за все. Але грати на утримання рахунку зі збірною Азербайджану - точно не те, що очікує український вболівальник.
У висновку Україна зберігає непогані шанси на друге місце в кваліфікації. Ба більше, навіть є можливість зайняти перше місце, хоча це щось із галузі фантастики. Цього разу є результат, а гри як не було, так і немає. Хочеться вірити в краще для нашої збірної, але чи можливо воно з Ребровом на чолі - питання риторичне.